Великдень

Це свято пробудження природи, підготовки до аграрних робіт, а аграрні роботи напряму пов'язували з предками.

Особливе місце в давній картині світу наших предків займають журавлі.

Коли восени журавлі відлітали у теплі краї, наші предки виходили на свої садиби, знімали шапки, піднімали вгору руки й говорили: «Із чужої сторононьки повертайтесь додомоньку!». При цьому вони збирали жменьку землі в хустинку й тримали її до весни. А навесні, помітивши перших журавлів у небі, які поверталися з теплого краю, ту землю висипали з хустинки і закопували у полі чи в городі. Це означало, що буде добрий врожай.
Згідно українських легенд, журавлі відносять до Вирію душі померлих. Тому так і називали цих птахів. Люди журилися не тільки тому, що настають уже холодні часи, а й за своїми близькими, які померли. Адже їхні душі разом із птахами покидали рідну землю.

Журавлів радо зустрічали навесні. І називали їх «веселиками». Тому що з Вирію на своїх крилах вони приносять тепло і душі новонародженим. Якщо хтось назве цих птахів весною «журавлями», то буде журитися цілий рік.
Символом Великодня є крашанка. Яйце є давнім символом народження світу. Найдавніші крашанки, які були знайдені археологами, були зеленого кольору - кольору рослинності. Можливо, крашанки стали червоні в наслідок впливу християнства. Але ніщо нам не заважає вкладати свій нехристиянський смисл в червоний колір крашанки. Червоний колір - то колір крові, колір предків. Родовий ідол фарбували у червоний колір. Тому і червона крашанка - то вірно і традиційно.

Читайте також Пернатий Змій Піраміди Кукулькана


У «Слові о посте к невежам…» є така згадка про традиційні вірування наших предків, пов'язані з днем, який зараз називають Чистий Четвер. З цього повчання ми дізнаємося, що у Чистий Четвер наші пращури готували для мертвих м'ясо, молоко і яйця, печиво, короваї, топили лазні, у Велику Суботу вживали молоко і масло, а четвергове м'ясо їли у Велику Неділю.

«Трапеза пропонувалась померлим, готувалась для навіїв. Тоді ж, у Чистий Четвер, для покійників топили лазню, вішали у лазні чохли і рушники для обтирання навій і піддавали пари (на піч ллють). На другий день на підлозі лазні, посипаній золою і попелом, знаходили сліди, схожі на курячий слід, вважаючи це безсумнівним доказом приходу покійників і говорили: „приходили до нас навії митися“. …Поставлениє мертвим м'яса, молока і яєць, безумовно, дуже давній звичай, це як і лазні для навій, залишок доісторичного культу предків.» …У Чистий Четвер, коли вже стемніє, хазяйка бере глечик з молоком, тарілку з м'ясом і молоком, хлібець, сіль, і все це ставить в укромному місці у дворі, а ще краще на самому даху. …Згідно язичницьких уявлень нав'ї мають людський вигляд, але ноги у них пташині, схожі на журавлині. …давній звичай вшанування мертвих, який виражався у готуванні для них трапези і лазні продовжував існувати і після прийняття християнства. У язичницьку епоху всі вірили, що приходили їсти і митися навії; багато хто так вважав і у християнську епоху. …

Отже, автор «Слова к невежам» зобразив нав’їв, любителів помитися та смачно поїсти і попити – бродячими; народ і тепер вірить, що наші померлі родичі не ведуть осідлий спосіб життя: на зиму і осінь кудись йдуть, а повертаються до нас весною. У таке вірили і східні слов'яни".[Н. Гальковській. «Борьба христианства с остатками язычества в Древней Руси»]

А йдуть померлі родичі до Вирію, щоб повернутися весною, приносячи буяння природи і врожай.

Радаслава Огінська (Наталія Толстіхіна)

Blue Flower

2021  Інша Україна. Нова українська національна ідея