Воронячий бенкет

Воронячий бенкет

Ворон в українському світобаченні та замовляннях супроводжується атрибутами особливої священності, первісності: «крутою горою», морем, конем. «На синьому морі, на камені (мається на увазі саме білий камінь) ворон сидить, лапами розгрібає, хвостом розмітає, пристріт одганяє».

Ворон давній і універсальний міфознак, вороняча атрибутика в шаманських вбраннях, воронячі зображення в шаманській ритуальній практиці, постійна присутність ворона (крука) в філософії народів Європи свідчать про виняткову стародавність цього міфологічного героя.
В пізніших епічних піснях та баладах ворон постійно фігурує в ситуації «воронячого бенкету»: розтинання мертвого тіла, що становило колись частину жрецького обряду. Поїдання частин тіла жертви є ритуальним: життєва сила, взята у жертви, врятовується від зникнення у небутті. Саме це робить ворон у міфі: таким чином, він — магічний жрець, який вершить головний світовий ритуал. Сідаючи на мертвого, випиваючи кров, тобто знищуючи життя, він його продовжує. Аналогічно в українських замовляннях: сідаючи на коня, ворон зупиняє кров, отже, також продовжує життя.
Таким чином, ворон — не «поганий», і не «добрий». А ось пізніший образ сокола — є образом птаха уже поляризованого світу. Крук – зооморфне втілення Чорного Діва.

Blue Flower

2020  Інша Україна. Нова українська національна ідея